УНА-УНСО для Людей Спілкуйся з нами на Форумі
|
Як і передбачалось всіма аналітиками та політологами, після інавгурації Путіна почався масований політичний та економічний тиск на Україну. Це виразилося не тільки ( й не стільки) у відмові від користування українськими вантажними вагонами-самоскидами та інших дрібницях, скільки в нахабних заявах чільних представників «Газпрому», саме перед візитом Януковича до Москви, проти самостійного видобування Україною природного газу на чорноморському шельфі, зокрема за допомогою двох пловучих бурових платформ, які з такими скандалами придбало відомство Юрія Бойка.
Читати все
Інформаційно-психологічна складова громадянської війни.
Тим часом обстановка змінювалася хоч і не занадто швидко, але все ж динамічно. Звіадисти, що накопичились в Абаші, стали подумувати про наступ на Самтредіа. Так доносила наша, тобто мхедріонівська, агентура. В той же час звіадистська агентура діяла і в нашому запіллі, в Самтредіа. Взагалі, грузинська агентура, що з того, що з цього боку – це щось особливе. За браком інформації поширювалися чутки одна фантастичніше за іншу. Місцеве телебачення та радіо не працювали. Можна було тільки «зловити» через «тарілку» тбіліські та іноді московські канали. Хоча серед озброєних людей, особливо під час якогось «руху», з’являлися і озброєні телевізійними камерами одинаки, дуже рідко – двоє: оператор та репортер. Одинаки, як правило, були стрингерами. В принципі, їх могли пристрілити, посадити до в’язниці, просто відняти апаратуру та побити. Певна річ, у них були якісь документи, зовні дуже правдоподібні, про приналежність до самих відомих телерадіоінформаційних компаній світу ( «Асошиейтед Прес», «Рейтер», «Юнайтед Прес Інтернешенел»), але ці папірці не давали їм жодної гарантії життя ( я сам ледве не застрелив стрингера, що попався під гарячу руку). Тим більше, наші супротивники особливо їх не жаліли. У звіадистів користувались відносною недоторканністю лише «акредитовані» репортери, що подавали інформацію толерантно до них. А от в наших теренах «бродячим» журналістам везло більше – загальна налаштованість до них, навіть до російських, була доволі поблажливою. Ризикові росіяни, включно з «останкінськими», навіть зловживали цим відношенням, торгуючи розвідувальною інформацією, прикриваючись «цивільною наївністю». Журналістам, за якимось негласним, що встановився якось по ходу війни, звичаєм, особливо тим, що вже якось примелькалися, переходити «лінію фронту» іноді по два рази на день, то в один, то в інший бік. За цієї особливості зберегти щось в таємниці було майже неможливо. Приклади такої особливості «інформаційної війни» доходили до абсурду, викривляючи дійсність до такого ступеня, що іноді сама нереальна ідіотська інформація «слухачами» та «глядачами» сприймалась за об’єктивну дійсність, яка, між тим, за декілька днів розпадалась і виявлялось, що все зовсім навпаки. Спочатку це викликало в тої чи іншої сторони страшенне здивування та зачудування. З часом таким змінам переставали дивуватися. Стало цілком пересічним явищем така раптова «зміна декорацій».
Читати все
Смакуючи тезу про співпрацю українських націоналістів з нацистською Німеччиною, російські ЗМІ всіляко наполягають на твердженні, що дивізія «Галичина» – це суто галицьке формування й укомплектоване воно було виключно з галичан. Звідси випливає висновок, що основним мотивом, який підштовхнув молодих хлопців вступати до лав цієї частини було не бажання протистояти сталінському комунізму, а вроджене русофобство, яке, згідно з російською пропагандою, властиве більшості мешканців Галичини.
У такий спосіб на тлі вщент спаплюженої історії дивізії «Галичина» здійснюється своєрідне відбілювання російських колаборантів, як то РОА Андрія Власова або 15-го козацького корпусу СС Гельмута фон Паннвіца. Пересічним громадянам наполегливо вбивається в голову теза, за якою саме російські частини у Вермахті та СС воювали з Червоною армію через несприйняття сталінського більшовизму, тоді як дивізія «Галичина» – виключно через глибинну ненависть до всього російського.
Спростувати цю тезу доволі просто. Автори теорії про «суто галицьке походження дивізії «Галичина» старанно замовчують приклади служби у лавах дивізії колишніх офіцерів російської царської армії. А факти свідчать самі за себе. Серед старшин дивізії «Галичина» не бракувало й нагороджених російськими бойовими орденами, і Георгіївських кавалерів, і навіть ветеранів війни проти гітлерівської Німеччини.
Читати все
У Москві поблизу храму Всіх Святих встановлено меморіальну плиту козацьким генералам, отаманам і воякам 15-го козацького кавалерійського корпусу СС з написом: «Казакам, павшим за веру и отечество». У станиці Єланській у Ростовскій області бовваніє пам’ятник генералові Пєтру Краснову. На додаток до цього в Луганську на вулиці імені Карла Маркса стоїть пам’ятний знак, з написом, майже аналогічним московському: «Казакам, отдавшим жизнь за отечество».
Читати все
Тридцятого квітня, вчора, відбулося щорічне вшанування героїв Холодного Яру двадцятих років минулого століття, що воювали проти білогвардійських та більшовицьких військ на території Центральної України, що стало вже щорічною традицією. Також Холодний Яр являється, певним чином, сакральним місцем України і українського народу: він завжди ставав тим осередком, вогнищем, звідки починалися чергові повстання за визволення України від тих, чи інших окупантів. І під час оспіваної Шевченком у поемі «Гайдамаки» Коліївщини, і під час більш ранніх повстань та рухів: і за часів Хмельницького, і за часів Сагайдачного, і ще більш ранніх. Так вже сталося, що цей сакральний енергетичний центр є явищем географічним і, почасти, фізичним. Тому знищити його у фізичному сенсі ворогам ще не вдавалося. Хіба що вирвати з тіла Землі разом з усією Україною.
Читати все
B поглядах на усю цю історію не змовляючись ( тобто висловлювались порознь в різих місцях і у різний час, не знаючи про думку іншого) такі люди, крім мене, як Олександр Камєнний, Олесь Янчук, Ігор Яковлєв, Сергій Гуцалюк та ще дехто з журналістів та аналітиків, висловили однакову думку. Всі вони звернули увагу на беспрецедентну кампанію компрометації та паплюження ідеї проведення ЄВРО-2012 в Україні серед європейської спільноти: в Голандії, Німеччині, навіть у Британії. Лякали нашими повіями: що вони всі геть хворі на ВІЛ, нахабні та брудні, навіть тою обставиною, що вони всі з Донбасу ( уявіть собі). Потім абсолютно протилежний, взагалі ідиотський “аргумент” — що в Україні всі жінки красуні і до Голандії ніхто з чоловіків не повернеться! В Німеччині розкручували ( вважаючи, що німці — кінчені жмоти за натурою) зрозумілий для цієї категорії «месидж» про десятикратне завищення цін в наших готелях. Ну, і взагалі проплачена кампанія в цьому напрямку. Коли збігається думка у різних людей, що висловлюються, не знаючи, що сказав той чи інший з якоїсь проблеми, то саме така думка і є найбільш наближеною до правди.
Така ж сама капанєйщина триває і в самій Росії. Зрозуміло, що країна -агресор, що окупує території Грузії, наближені до району проведення зимової Олімпіади 2014 р., в недовгому часі позбудеться цієї олімпіади. Ото ж потрібно позбавити такої можливості і Україну. До того ж Німечина давно знаходиться у змові з Росією в багатьох областях. Це і газоторгівля, і недопуск Німеччиною та Францією України та Грузії у 2007 р. до програми вступу до НАТО, і пропагандистська кампанія з засудження в Німеччині І вана Дем’янюка за злочини проти євреїв, начебто в той же час Німеччина абсолютно не причетна до вчинення Холокосту та спроби розпалення Росією антиукраїнської істерії у Європі. І от тепер в загальну картину гармонійно вписуються ці терористичні диверсії у Дніпрі. Я не хотів би накликати, але мені здається, що до інавгурації Путіна (7 травня) йому буде піднесено ще подарунок ( а нам — чергову «свиню») у вигляді ще якоїсь диверсії чи терористичного акту. Можливо в іншому місті. Наприклад, у нас в Одессі щасливо для народу самопідірвалися під час монтування саморобної міни два відомих терориста ( з Чечні та Казахстану). Спіймано ще двох. В їхньому ноутбуці були виявлені фото та відео найбільш залюднених місць Одеси, в різні часи, часи пік, увечері. Там були і «Афіна», і Думська площа, і Палац спорту, і деякі ВУЗИ, деякі театри. Після цього нам стали “втирати” за підготовку до замаху на Путіна ( де Грецька площа — і де та Москва). Якусь участь приймали у всій цій метушні й російські ФСБшники. Певна річ, що звітам СБУ, нібито в Одесі готувався замах на Путіна, ніхто не повірив, і до честі ЗМІ, їх просто підняли на сміх. Одначе, не дивлячись на викриття, з їхнього боку тривала нахабна кампанія видати чорне за біле при допомозі такої ж, якщо не більш істеричної, кампанії у самій Росії. В Одесі цю маячню наполегливо повторювали і повторювали, не рахуючись з втратою залишків авторитету, такі проросійські мерзотники, як Марков, Труханов, Савін(Агафангел), телеканал АТВ й подібні варьяти. Але негласно деякі офіцери управління СБУ по Одеській області “шепнули”, що готувалася масова “безмотивка” — терор проти людей. Просто вони на наше щастя “влетіли”. До того ж, тепер російська сторона розпочала активну дипломатиччно-спецслужбістську кампанію з вимоги видачі заарештованих нашими контрозвідниками чечено-казахських терористів до Москви. Чому б це? Хлопці кажуть, що в ході додаткових допитів дізнались дещо цікаве про роль російських спецслужб не лише конкретно у цій історії, але взагалі в керівництві “ісламсько-екстремістським підпіллям”. Через свою агентуру в Одеському управлінні СБУ росіяни дещо вкурсі, яких історій нам розповідають ці ісламські підривники.
До того ж почерк дніпропетровських підривів далеко не новий. І не тільки в минулому році мавмісце бути подібний випадок. Ще у 2001 році подібний вибух здійснили комсомольці-терористи перед одеським управлінням СБУ. Тільки тоді вибух відбувся занадто рано, біля п’ятої години ранку з-за недосконалого часового механізму. Уламки чавунної урни розлетілися від Єкатерининської до Олександрівського проспекту.Повибивало скла в будинках напрти. У керівництві ФСБ вважають, напевно, такий результат, як у Дніпрі, жалюгідним. Зараз вони шукають місто, де можна було б здійснити достойний до інавгурації Путлера терористичний акт. Не виключено, що, наприклад, не в Одесі, а у Львові спробують поєднати два варіанти на День Перемоги: скупчення проросійськими елементами ветеранів і перевдягнутих у ветеранів статистів на льввівських об’єктах( меморіалах,пам’ятниках) і підрив саморобної міни десь там, серед натовпу, бажано під час сутички. Але це моя суб’єктивна думка. Щось подібне може відбутися будь де інде. Головне, щоб місто було на слуху: Дніпропетровськ — батьківщина Ю.В.Т., а також єврейський центр України і взагалі всієї Східної Європи ( хоча ми в Одесі з цим не згодні), Київ — столиця нашої батьківщини, стародавній сакральний центр нашої держави, Львів — колиска відродження незалежності та твердого патріотизму, Донецьк — теж певний центр, батьківщина Януковича, як нинішнього Президента України, Одеса — просто самозадоволене самовпевнене місто зі своїм патріотизмом і трохи навіть шовінізмом. Де ці суки влаштують нам чергову підлість, ми можемо тільки гадати. Дніпряни, як на мій погляд, вийшли достойно. МЧС спрацювало, медики, швидка спрацювали, менти тільки щось результату не дають. І не дадуть — вони йшли на службу не для того, в щоб грабувати населення. Якщо СБУшники нічого не вдіють, то буде важко. Службі це було під силу ще недавно, на початку 2010 року. І їм усім треба враховувати «російський фактор», що серед їхнього середовища велика концентрація російських агентів. Тобто, власне, зрадників батьківщини. Працювати прийдеться в умовах неочевидності. Єдине, що поки спрощує роботу, те, що безпосередні російські резиденти не вважають за потрібне ховатися, а діють відкрито і нахабно. Але ж… Як співає той же Розенбаум: «Нічєго нєт нєвозможного для врача, для нєотложного!..»
Володимир Ущаповський, Одеса, для УНА-УНСО
Читайте також УНА-УНСО
Останнім часом розгортається ситуація навколо можливої війни США та Ізраїля проти Ірану. Ситуація ця включає в себе велику кількість чинників, часто навіть протилежно спрямованих. Причини можливого військового удару зараз не такі вже й відкриті. Офіційно задекларовано знищення ядерної програми в Ірані. Але ця війна, або скоріше приготування до неї можуть переслідувати і декілька цілей, які давно назріли у регіоні, і метушня навколо Ірану та його ядерної програми можєе виявитись лише відволікаючим маневром. А може також переслідувати і мету забезпечити безепеку нового транс каспійського газогону та взагалі цього нового напрямку постачання енергоносіїв з глибинних районів Середньої Азії. Відомо, що росія та Іран відверто перешкоджають заходу у доступу до цього нового потоку енергоносіїв. Також у будь-якому випадку під загрозу ставиться незалежність прикаспійських держав, їхня територіальна цілісність та державний суверенітет. Це стосується не лише Грузії, що вже потерпала від російської військової агресії, але заторкує і Азербайджан, з якого ще царська російська імперія смоктала нафту, а потім і Радянський Союз завдяки лише цим джерелам побудував свій режим та переміг свого німецького тоталітарного конкурента. Також це торкає інтересів та суверенітету Туркменістану, Казахстану та Узбекистану, як країн, що можуть продавати свою нафту та газ європейським споживачам.
Читати все
Очередная годовщина подписания Харьковских соглашений по ЧФ ознаменовалась новыми реалиями в российско-украинских отношениях – медовый период для Киева закончился.
Второй по счету год реализации подписанных в апреле 2010-го в Харькове президентами РФ и Украины договоренностей о продлении сроков пребывания ЧФ РФ на Крымском полуострове подтвердил опасения той части украинского общества, которая с самого начала скептически отнеслась к объявленному политическим истеблишментом двух государств ренессансу в отношениях Киева и Москвы. Первые тревожные звоночки о том, что Россия «имела ввиду» Украину и ее желания на равных, без откровенного принуждения к дружбе, шулерства и ревностных истерий по поводу украинской самостоятельности выстраивать по-настоящему добрососедские отношения, стали появляться всего год спустя после, без преувеличения, беспрецедентного реверанса Киева в сторону Белокаменной – продления на четверть века срока пребывания российского Черноморского флота на крымской земле. Тогда это нашло свое проявление в нежелании разрешить проблемы социально-экономического характера, виновником которых стал ЧФ. Сегодня к ним добавилась политическая составляющая, роль которой еще год назад была на порядок скромнее.
Читати все
«По поводу войны Запада с Ираном, могу сказать, что тут очень много нюансов. Мне трудно представить, как будет происходить война с Ираном – это будут просто бомбардировки, как в Югославии, или сухопутная операция, что при сегодняшнем раскладе маловероятно», – заявил SalamNews бывший министр обороны Грузии Давид Тевзадзе. Он отметил, что существует очень низкая вероятность, что Россия станет участником войны Запада с Ираном. «Возможно, России понадобится военное вмешательство, если российский контингент в Армении и база в Гюмри будут под угрозой. Тогда она, возможно, использует наименьший путь сопротивления для себя, прокладывая путь через Грузию», – подчеркнул Д.Тевзадзе. По его словам, не исключено, что Россия может рассматривать и другие вариант прокладки коридора.
Комментируя подготовленность грузинских властей к развитию подобного сценария со стороны России, он выразил сомнение, что официальный Тбилиси как-то особо готовится к возможной войне.
Флот 2017
«Неправильне» застосування артилерії в «неправильній» війні.
Мене, певна річ, зацікавив найбільше «Град». Цікаво було, як і хто його застосовував і який вийшов бойовий досвід. Познайомився з обслугою-розрахунком, яка, скоріше, була схожа на екіпаж, бо за кількістю поступалася «ЗУРСу». Водієм був Алмас, міцний мужик років сорока, відмінний водій, до війни – далекобійник. І на строковій у Радянській армії був водієм у буксируваній артилерії. Командиром й одночасно наводчиком був Григорій Лежава, голова самтредійської міської організації «Мхедріоні», якого цілком підтримували брати Вашахідзе. Гія Лежава мав дві вищі освіти: фізико-математичну з Ленінградського універу та інженерну – вже з Тбілісі. Він виявився в подальшому досить витонченим артилеристом та надійним товаришем у бою.
Читати все
|
|
Підписатися на una-unso.in.ua
Камєнтатори