Інтерв’ю з Головою УНА-УНСО, Героєм України Юрієм Романовичем Шухевичем.
— Друже Шухевич, щойно у Львові ми були учасниками, на мій погляд, дуже важливої події: розрізнені організації Українських Націоналістів зробили перший крок до консолідації в одну націоналістичну партію. Як Ви оцінюєте роботу сьогоднішнього чи то круглого столу, чи конференції?
— Круглого столу обміну думками про об’єднання Українських Націоналістичних Організацій в один Націоналістичний Рух. Я думаю, що перспектива є, бо у всякому випадку низи в нас до об’єднання згідні і готові йти на об’єднання. Важче з верхами, з Проводами нашими.
— Справді, у виступах на круглому столі чітко прозвучали критичні закиди на адресу Голів провідних ОУН, які чомусь не прибули на сьогоднішній захід, чим дещо знизили статус нинішнього зібрання, тобто з конференції до круглого столу.
— Так, повинні були бути якщо не Голови Організацій, то їхні заступники, але з делегованими правами Голів. На жаль, заступник Голови КУНу Микола Пшевлоцький не мав таких повноважень. Але, не дивлячись на це, сьогоднішній круглий стіл – значний крок уперед, бо Координаційна Рада створена, прийнято дуже важливі документи – Декларацію і Угоду про об’єднання націоналістичних сил з метою здійснення єдиної політики, згуртування національно-патріотичних сил та забезпечення узгоджених і скоординованих дій для реалізації завдань щодо дотримання Конституційного ладу, розширення повноважень місцевого самоврядування щодо формування органів виконавчої влади та бюджету, рішучого переходу від політики соціального популізму до політики національного прагматизму, збільшення енергетичної безпеки держави шляхом збільшення власного видобутку нафти і газу і застосування альтернативних джерел енергії, сприяння розвиткові середнього і дрібного підприємництва, тобто формування середнього класу, відродження українського села, запровадження прозорого і відкритого ринку землі; у сфері зовнішньої політики – інтеграції України до структур європейської та євроатлантичної колективної безпеки, простіше – вступ України до НАТО, як надійного гаранта державної і територіальної цілісності України, реформування і зміцнення Збройних Сил України, тобто модернізація Української армії до рівня світових стандартів при підтриманні добросусідських відносин із суміжними державами, офіційне визнання на державному рівні борців за незалежність і соборність України – вояків ОУН-УПА та учасників інших національно-визвольних рухів та формувань, оприлюднення архівів КДБ з матеріалами про злочини проти українського народу, проведення люстрації для державних службовців, розвиток української мови як державної, дієвої підтримки української культури, мистецтва, книгодрукування, видавничої справи, очищення української землі від символів комуністичного тоталітарного режиму, об’єднання Українських Церков в єдину Помісну Церкву, спільність дій на майбутніх виборах. Я назвав головні, визначальні пункти Угоди та Декларації, які ми спільно відпрацювали, а, отже, взяли за основу наших спільних кроків у напрямку творення єдиної ОУН. Тепер всі учасники нинішнього круглого столу, а, значить і організації, які вони репрезентують, будуть будувати свої відносини на засадах ідеологічної єдності, близькості політичних поглядів, партнерства у вирішенні всіх питань внутрішньо-організаційного життя. Хоча ОУН була і, на моє переконання, повинна залишатись організацією орденського типу, вступ до об’єднання націоналістичних сил відкритий для всіх, хто сповідує спільні з нами принципи та змагає до відповідних цілей.
— Друже Шухевич, у своєму виступі на круглому столі Ви висловили парадоксальну думку про те, що теперішня влада в Україні на чолі з президентом Януковичем підштовхнула націоналістів до так довго потрібного об’єднання. Як би Ви спрогнозували подальшу динаміку цієї консолідації?
— Чим довше буде Янукович на чолі держави, тим швидше здійснюватимуться об’єднавчі процеси Українських Націоналістів. За законами фізики – дія рівна протидії. Тобто чим сильніший тиск чинитиме теперішня влада на наші конституційні права і свободи, чим нахабніше здаватиме північним сусідам наші території, позичені за кордоном мільярди доларів, заводи, стратегічні об’єкти, а розплачуватись за цей дерибан примушуватиме доведених до відчаю простих громадян України, тим швидше прозріють і пробудяться з летаргійної збайдужілості і сплячки широкі народні маси, усвідомлять необхідність бути нацією, а не населенням. Бо в нації є національні інтереси, які треба відстоювати спільними силами, а населення печеться тільки дріб’язковими меркантильними інтересами і подачками. Нація, в особі кращих її представників бореться за стратегічні цілі – державність, територіяльна цілісність, рідна мова, рідна культура, рідна Церква, міжнародний авторитет, забезпечення конституційних прав і свобод, тощо. Для населення всі ці категорії до “фєні”, бо колоніальний режим виховав населення толерантним до звірств і грабежу з боку окупантів, для населення важливо “ліш би колбаса била подєшевлє”. Тому то і збувається пророцтво генія України Тараса Шевченка: “Лиш не однаково мені як Україну злії люди присплять лукаві і в огні її окраденую збудять. Ох, не однаково мені”.
— Природно виникає питання як стимулювати процеси прозріння і пробудження українців? Адже у дебатах прозвучали різні підходи щодо методики і готовності осягнення мети націоналістів: одні за революційні методи, інші – за еволюційні.
— Щодо методики, то буде диктувати час і ситуація конкретна. Щодо готовності, то питання складніше. Ті виступаючі, які висловились за революційні методи, мають рацію у тому, що тих людей, які творили ОУН у 1929 році, нема, на жаль. Наші люди далеко внутрішньо до того не готові.
— Друже Шухевич, якщо Ви звернули увагу на мій виступ на круглому столі, то я змалював невтішну картину інформаційної війни в ЗМІ. Адже маємо майже тотальне засилля телепростору, радіо, друкованих ЗМІ, навіть Інтернету чужинецьким продуктом, який формує відверту і латентну українофобію. Що робити? Як вберегти свідомість українців від тотального зомбування на національне самоїдство і національну індиферентність?
— Готових рецептів не існує. В часи визвольних змагань ОУН-УПА, та й перед Другою світовою війною не було телебачення, та й радіо було рідкістю. Ідейний, духовний і фізичний гарт молодь отримувала в національних організаціях, приміром , у “Просвіті”, “Пласті”. Переконання людей формувались шляхом живого спілкування людей з людьми. Того нічим не замінити, навіть при масовому впливі засобів масової інформації, таких приміром, як телебачення. Треба йти в маси, йти до людей, спілкуватись з ними, працювати з людьми…
— І вчитися в наших опонентів, у тих, хто нас притискає. Вчитись виконавської і партійної дисципліни, особливо вчитись здобувати владу і утримувати владу. Бо якось так вийшло, що, наче б то, маючи владу у своїх руках, українські націонал-демократи через відсутність партійної дисципліни і потужної національної пропаганди, спрацювали за сценаріями чужинецьких спецтехнологів і, як казав гетьман Мазепа, “През незгоду всі пропали, самі себе звоювали”.
— Безперечно, вчитися треба. Як казав Тарас Шевченко, “І чужому научайтесь, свого не цурайтесь”. Бо з українцями відбувся наче б то внутрішній волевий параліч: маючи у своїх руках владу, велетенські матеріальні ресурси, а головне – могутню ідеологію і практику Українського Націоналізму, наші націонал-патріоти не зуміли скористатись із стовідсоткових можливостей і віддали владу в Україні у руки тих, хто немає жодної ідеології крім жадоби власного збагачення і кланово-мафіозних принципів дерибану того, що ще не до кінця розкрадено. Отже, українська нація ще не звільнилася від колоніальних стереотипів мислення, від колоніального паралічу.
— Друже Шухевич, нещодавно в Рушорі, на місці знаменитого бою сотні УПА Мирослава Симчича-Кривоноса ми відсвяткували свято Героїв України. Провідною думкою, мотивом у виступі сотенного Кривоноса був заклик до єднання всіх націоналістичних сил, до мудрості, відповідальності і рішучості у відстоюванні своїх національних інтересів, своєї державності. Наша національна розпорошеність – це ознака страху перед переважаючими силами окупантів чи хронічна хвороба нашої нації?
— Націоналізм – це не сектантство. Метою націоналізму є формування нації. І тому виховання в українців духу національної свідомості, національного гарту і охоплення цим вихованням якомога ширших верств населення – це найперше завдання ОУН в теперішній ситуації. Але не забуваймо, що не всі відразу до цього можуть прийти. Масову свідомість потрібно формувати поступово, як підніматися по східцях. Бо є твердо переконані, є напів-переконані і є зовсім не переконані. І було б безглуздо відкидати тих, що ще не переконані. Для того і існують пропаганда і виховний процес, щоб переконувати не переконаних. І найкраще переконувати на таких заходах, про який Ви розповіли. Бо переконують не так слова як невидима, але відчутна аура тих місць і тих людей, які творили і творять історію. Побільше треба таких як Мирослав Симчич-Кривоніс. Побачитеся з ним?
— Обов’язково.
— Передайте йому мої вітання і побажання міцного здоров’я і довгих літ життя.
— Друже Шухевич, на завершення розкажіть, будь ласка, про свого батька Головного командира УПА, Героя України, генерала Романа Шухевича. Яким він Вам запам’ятався?
— Добре запам’ятвся батько, ніби сьогодні його бачу. Можливо, це не скромно з мого боку, як сина, але якби побільше було таких як Шухевич Роман, як Симчич Мирослав то ми би мали іншу ситуацію, іншу Україну. Але якби він був тільки один, то теж нічого не вдіяв би. Було багато таких, як він. Повстанча Армія творилася завдяки свідомості, відповідальності і професіоналізму її провідників. Такими якостями повинні володіти і нинішні провідники української нації.
Розмову вів Микола СИМЧИЧ.

Popularity: 13% [?]