Мілітаріслав`я, або Піп з ракетами і крейсерами

На фіга попу гармонь? – досужий російський шкіц, що сам по собі напрошується на язик напередодні візиту Московского Патріарха Кіріла в Україну. Звичайно, така постановка питання виглядає дещо аж занадто “битовухою”. Напередодні візиту він звичайно ж наговорив для українських каналів чергову обтічну дидактику, акцентуючи в топонімічному означенні “на” а не “в” Україні. Можна звичайно було б і дати певний посил, вживаючи вже прийнятну для сучасної російської форму “в”, що напевне додало б йому і його візитові певної єднальності з тією частиною українців, котрі таки “в” Україні. Пан Гундяєв не з тих, хто таких “блошок” не здатен помітити.

Для влади цей візит – ніщо інше, як чергове топтання по почуттях тих, хто так і не змусив себе проголосувати за Януковича. Влада півроку затято мстилася всім, хто не за Януковича, і нарешті забиває останнього цвяха у розп`яття України. Цього останнього – найсолодшого – цвяха у розп`яття України буде урочисто надано вбити саме високому гостеві. А напередодні візиту вірні РПЦ в Україні вже встигли наваляти портфелем по голові невірним РПЦ. Доволі символічно. Щось не чути було публічних оцінок дій свого пастиря з боку функціонерів Московського патріархату. Це просто у них такий стиль екуменізації. Очевидно, що цей візит покликаний ще й загладити минулорічні годинникові перипетії. Тема годинника прожила рік в інформпросторі і отримала добрячу тлусту крапку у вигляді побитого портфелем рівненського історика рівненським же попом від РПЦ. Отже новий візит покликаний народити як мінімум нові скандали, бо це не та церков, щоб так просто все і без скандалів. Закроєна по лекалах НКВС, вона гідно продовжує мілітарну місію. Колись у роки Громадянської війни, в часи становлення Української автокефалії розповідали про священників із маузерами під рясою. То в нашому випадку маємо візит священника із зенітними ракетами та кораблями. Принагідно заглянувши в біографію гості, виявляємо таке:

“В 1974-1984 гг. – доцент кафедры патрологии Ленинградской Духовной академии; с 1986 г. – почетный член Санкт-Петербургской духовной академии; с 1992 г. – член Академии творчества; с 1994 г. – почетный член Международной академии Евразии; с 1996 г. – почетный профессор военной Академии (ныне Университет) ПВО Сухопутных войск; с 1997 г. – действительный член Академии российской словесности; с 2002 г. – действительный член Академии социальных и гуманитарных наук (с 2003 года Общественная Российская академия социальных наук); с 2002 г. – почетный доктор политологии Государственного университета Перуджи (Италия); с 2004 г. – почетный доктор богословия Христианской академии Варшавы (Польша); с 2004 г. – почетный профессор Смоленского гуманитарного университета; с 2005 г. – почетный профессор Астраханского университета; с 2005 г. – почетный доктор Российского государственного социального университета; с 2006 г. – почетный профессор Балтийского военно-морского института имени адмирала Федора Ушакова; с 2007 г. – почетный президент Академии Российской словесности; с 2007 г. – почетный доктор Санкт-Петербургского государственного политехнического университета.”

А тепер питання – а камуфляжні ряси вже презентували, чи якраз в Україні і відбудеться презентація камуфляжної ряси? З таким собі тонким натяком на дуже товсті обставини. Ну от навіщо священникові зі здоровим глуздом, і певним рівнем саме богословської освіти, ставати почесним доктором мілітарних навчальних закладів. Це про яке відокремлення церки від держави йдеться коли попи стають почесними мілітаристами? Це просто продовження радянської традиції коли видні політпрацівники ставали почесними ким завгодно – від доярів до космонавтів. І тут не добереш – кому більше потрібно – ця мілітраність РПЦ, чи гуманізм РПЦ військовикам. Виглядає, що всеж РПЦ потребувала маузера під рясу, і ще ракеток і крейсерчиків. Це хода в яке таке тисячоліття і в яку таку цивілізацію?

Володимир Цибулько.

• Заява УНА – УНСО З приводу зазіхань на українські святині