Українська національна асамблея (УНА-УНСО)

Ця сторінка присвячена Лідеру Національної Революції, Засновнику та Провіднику УНА-УНСОАнатолію ЛУПИНОСУ.
Читати далі
ЖИТТЯ ТРИВАЄ – ТОЧИТЬСЯ ВІЙНА!

А я, твій син, народжений iз блуду,

Прошу тебе, молю тебе, клену -

Зірви з очей облудливу полуду,

Розбий для тебе зроблену труну,

Стань знову юною,

Невинною стань знову,

Вінком покрий просвітлене чоло,

Поклич – твоє єдине лише слово -

Ми встанемо — і що б там не було! —

Який би глум терпіть не довелося,

Який би біль не розривав грудей —

Ми за твої, за золоти коси,

За чистую блакить твоїх очей

Підем на бій, на звитяг i на жертви,

По частці кожен віддамо себе,

Бо краще, мамо, нам сьогодні вмерти,

Ніж бачити збезчещену тебе.

(1964, мордовські табори)

За словами лікарів, Анатолій Лупиніс мав би померти раніше, але тримався.
Читати далі
Анатолій Лупиніс – борець, поет

Творячи людину, Гос­подь жодним чином не ставив перед собою за мету пустити на цей світ бездумного біологічного робота. Передбачаючи всі людські гріхопадіння, Гос­подь прагнув, аби його діти щиро й добровільно обрали вказаний ним шлях. Вірних Його Заповідям після фізичної смерті очікує винагорода в Його царстві.
Читати далі
ЗАМІСТЬ ВІНКА НА МОГИЛУ ГЕРОЯ

Десь за кілька місяців до своєї смерті Анатолій Лупиніс попрохав мене віднайти історію його хвороби та підготувати на неї рецензію. Важко сказати, що стало причиною такої зацікавленості. Можливо він передчував свою смерть, а може якісь інші причини змусили його шукати психіатричної реабілітації, щоб над ним не тяжіло тавро шизофреніка. Надзвичайна зайнятість не дозволила мені вчасно виконати це прохання.
Читати далі
У НЕНОРМАЛЬНОМУ СУСПІЛЬСТВІ МІСЦЕ НОРМАЛЬНОЇ ЛЮДИНИ — У «ПСИХУШЦІ»?

Лікар дніпропетровської «психушки» Зоя Максименко 18 років переховувала пiд дошками в пiдлозi вірші свого змушеного пацієнта Анатолія Лупиноса, «останнього романтика українського опору»

5 лютого 2000 пішов iз життя Анатолій Лупиніс — «останній романтик українського опору», «козацький гуру». Доля йому відвела лише 62 роки.  Пішов від нас, як жив, — без грошей, квартири, прописки, пенсії. Здалося, лише після смерті його й оцінили, адже на похорон зійшлося немало людей, різних і несхожих одне на одного, — дисиденти-політв’язні, офіцери спецслужб, депутати Верховної Ради, УНСОвці у камуфляжній формі, чеченці, азербайджанці, грузини… Сумна подія мимоволі засвідчила, що «дядю Толю» багато хто любив по-справжньому.
Читати далі
«НЕ НАЗИВАЙТЕ МЕНЕ КАТОМ»

Розпад СРСР, як період глобальної невизначеності та дестабілізації, загибелі “тисячолітньої” Ойкумени, став каталізатором пробудження особливого, “перехідного” типу свідомості мас, який, як показує історія, завжди знаходить своє втілення у свідомості “пограниччя” (розпад Русі ХІІ-ХІІІ ст., феномен козаччини ХVІ-ХVІІ ст., махновщина постреволюційного періоду). “Характерна риса нашої історії – є попередники, чекайте послідовників… Традиція не повинна перериватися” [1]. Закономірною стала поява на теренах оновленої Української держави суспільної сили, що вбачає ціллю існування пограничну “вольницю” як таку. “Властиво, це мала бути наша Імперія” [2], і відповіддю на її крах стало створення 1990 р. Української Національної Асамблеї (УНА) і 1991 р. – загонів Української Народної Самооборони (УНСО).
Читати далі
Святослав ВИШЕНСЬКИЙ: ФІЛОСОФІЯ ПОГРАНИЧЧЯ: УКРАЇНСЬКИЙ ВИМІР

Анатолий Лупынис был очень нетипичным политиком. Он являл собой политический авторитет. Лично доводилось слышать, как немолодые усатые хлопцы из УНА-УНСО, прошедшие “огонь, воду и медные трубы”, обращались к нему уважительно, но как-то по-детски – “дядя Толя”.
Читати далі
АЯТОЛЛА УКРАИНСКОГО СОПРОТИВЛЕНИЯ

Ми відзначаємо річницю дня смерті останнього романтика українського опору. Його поховання являло собою незвичайне видовище. Проститися з Анатолієм Лупинісом прийшли на рідкість несхожі люди. У його могили разом утирали сльози депутати в недешевих костюмах і бійці УНСО в поношених камуфляжах з медалями екзотичних країн, члени Союзу письменників і козаки з нагайками за халявами чобіт, діячі різних конкуруючих між собою партій, генерали спецслужб і дисиденти-правозахисники. Представники ворогуючих Вірменії й Азербайджану, Грузії і Чечні, здавалося, змагалися в тому, для якого народу більше зробив померлий українець.
Читати далі
КОЗАЦЬКИЙ ГУРУ

Книгу вибраних статей українського консервативного революціонера, колишнього в’язня сталінських та брежнєвських концтаборів Анатолія Лупиноса під назвою «Бунт має рацію» видано було в древньому Чернігові у 2004 році. То був страшний та незабутній рік. Рік холодної громадянської війни та прихованої зради.
Читати далі
БОРИВІТЕР